Звабливі красуні,-лісові Мавки

Сьогодні я розповім вам про загадкові створіння, які мешкають у наших українських лісах, — про Мавки.

Це міфологічні істоти, з якими пов'язані багато легенд та історії, і вони уособлюють у собі природну красу та загадковість.

Уявіть собі глибокий ліс, його зелену покривалку та таємниче сутінкове свічення між деревами, і ось, там, серед моху та листя, зустрічаються неймовірно звабливі красуні

МАВКИ — персонажі української демонології, що походять із душ померлих.

Мавки— навки, нявки, мертвушки, бісиці, майки, нейки (давньослав. нав — померлий). Назва слова походить від слова Нав (за віруваннями праукраїнців, так зветься нижній світ — місце, куди людина потрапляє по смерті та звідки після переродження повертається до Яві — світу реального).

По ряду ознак лісові Мавки зближуються з русалками. Згідно з народними уявленнями, мавками ставали малолітні діти: мертвонароджені, або померлі на Русальному тижні, або немовлята, яких не встигли охрестити перед смертю; рідше вважалося, що ними могли стати діти, прокляті батьками чи дівчина, що померла нехрещеною або була викрадена чортом.

«За давніми уявленнями, мавка – це неупокоєна душа дівчини, яка вкоротила собі віку через нещасливе кохання або з туги за коханим і відмовилася переходити у світ мертвих. Після смерті вона не пам’ятає себе живої, ані того, хто її образив. Однак відчуває велику тугу за справжнім коханням. І, спокушаючи чоловіків, вона намагається пригасити ту журбу: зваблює, заводить у ліс та губить, як колись занапастили її»

Необачних легінів заманюють своїм сміхом та чарівним голосом у прірви й урвища. Часто своїм виглядом нагадують кохану дівчину неодруженого легіня або дружину молодого ґазди, який вівчарює в горах і часто думає про неї»

Художник Міла Садовська

Картина "Мавки" художника Міли Садовської

Виглядали ці лісові богині прекрасно-моторошно: тонкостанна, струнка, звабливі очі, довгі вії, брови-стріли. Має розкішне довге лляне волосся, біла напівпрозора сорочка, яка ледь покриває тіло, блідий колір шкіри та надзвичайна врода. Волосся також могло бути з листя, адже це істоти лісові.

Цей лісовий дух тільки попереду здається людиною та виглядає, як вродливиця.

Якщо подивитися на Мавку ззаду, на її спині велика рана, що гниє. Великий отвір, через який видно ребра та нутрощі: кишки, легені без повітря, посіріле серце, котре не б’ється...

«Мавки бувають високого росту, лице мають округле, а довгі коси спускають на плечі і затикують квітами. Одяг їх тонкий, прозорий, спадає недбало по утлім тілі. Їх бистрих, блискучих очей не гріє людська душа, а нутро їх отворене»

Тому, зустрівши в лісі самотнього подорожнього, дівчина-дух уникала повертатись до нього спиною, щоб не видати себе.

Але зустрічалися не тільки дівчата Мавки, а і хлопці…

Коли в лісі мерехтить щось червоне серед дерев, то вважалося, що це хоровод мавок, які "фуфелом йдуть", тобто танцюють надзвичайно швидко і шалено. І оскільки їх видно зі спини, то їхній стрімкий хоровод зливається в одну червону смугу.

Танцюючи співають. —

Хлопці:

Бодай тато не прощен, не прощен

Що я умер не хрещен, не хрещен!

Дівчата:

Бодай мама не прощена,

Що я ўмерла не хрещена!

Ці чарівні істоти за народними повір'ями, безтілесні; вони не відбиваються у воді і не мають тіні.

Життя мавок, згідно з народними віруваннями, тісно пов’язане з рослинністю та деревами. Ці «невеликі красиві дівчата перебувають на деревах і «мявчать». Живуть в ялових (можливо хвойних) лісах, найчастіше в ясенових…

Гуцульські мавки нібито живуть «у гірських печерах, коморах, що мають перед собою широкі краєвиди. Їх світлиці вистелені і обвішані килимами. Вони сидять і прядуть крадений лен, тчуть і з вибіленого полотна, шиють одяги»

Дроворуби вранці в лісі знаходять сліди їх невеличких, ніби дитячих ніжок на деревах, котрі вони залишили на ніч, знявши з них кору.

«Мавки дерево міряли», – кажуть тоді. Тому ніхто не залишає на ніч біля зрубаного дерева сокиру або інший гострий предмет, бо мавки можуть собі порізати ніжки, а тоді тому, хто залишив сокиру загрожує біда: вони ще більше злі, ніж повітрулі, – моментально «путнуть» людину»

Богині рослинності, берегині лісів, покровительки природи- Мавки, негативно сприймають нищення рослинності, тому сердяться, мабуть, не через можливість порізати ніжки, а через обурення тим, що дерево було зрубане, природна гармонія порушена.

Нявки люблять сміятися та співати чудовими голосами, гойдаючись на вітті дерев.

Є народне вірування, що навесні «мавки бігають горами й долинами і засаджують на них квіти. Коли все зазеленіє і розцвітеться, вони рвуть квітки, затикують коси і забавляються або купаються по потоках та озерах. Найчастіше, одначе, виводять танці на ігровищах, а навіть виправляють оргії, особливо на Купала»

Мавки, згідно з народними віруваннями, є активними у всі пори року, крім зими – у період засинання природи їх сили слабнуть: «На зиму ховаються кудись, але час від часу виходять зі своїх криївок, а стрільці подибують не раз їх сліди на снігу, подібні до дитинячих»

Красуні лісу прокидаються після зимового спочинку в Навський четвер. Наші пращури Навським називали четвер перед язичницьким Великоднем. Дохристиянське свято Великодня завжди припадало на весняне рівнодення (орієнтовно це 20 чи 21 березня). Тоді день стає довшим від ночі, повертаються птахи з Вирію та сили світла остаточно перемагають сили темряви. Увесь тиждень перед настанням цього дня не можна було нічого робити із землею чи з деревом — ані копати, ані сіяти, ані саджати-пересаджувати, тим паче рубати. Бо можна було ненароком потурбувати мавку чи ще когось із духів природи.

«Як сніг зійде, то на місці їх танців, проростає зелень. Ще ніде трави нема, лише на місці, де вони танцювали, вперше трава з’являється і зеленіє. Лісна засіває навесні траву та усяке зілля; як воно зацвіте на Івана, вона зриває квіти і прикрашає ними коси»

«Де танцюють мавки, там трава росте краще і густіше. Під їхніми ногами й трава не гнеться»

Художник малюнку на футболці Міла Садовська

Футболка оверсайз з принтом Мавки

З'являються вони в сутінках, «у годину, коли вечірня зоря тухне, ще не є зірки, не горить місяць, а вже страшно ходити». Вважалося, що в цей час вони починають свої ігри: «дряпаються по деревах і хапаються за суки, регочуть, котяться клубом дорогами і в широкій кропиві»

Мавки і повітрулі, згідно з українськими народними уявленнями, мали властивість насилати на подорожніх ману/блуд – нездатність зорієнтуватися на місцевості й провокували тривале блукання в лісових хащах.«Коли бісиці-мавки помічали вночі в лісі самотнього легеня, вони бавлячись надсилали «непрохідну стіну».

Відтак, з психологічної точки зору, в образі мавки-мани об’єктивувався страх чоловіків перед можливістю бути захопленими жіночою красою (чарами), втратити чітке бачення реальності та здатність тверезо мислити через пристрасть – метафорично: піддатися блуду. Мавка (мана) асоціювалися з забороненим демонічним коханням, котре призводить до смерті. Синонімом гріховного кохання є слово «блуд», яке народна уява об’єктивувала, увиразнивши повір’ям про можливість заблудитися (загубитися) в лісі під впливом чарів «лісових» жінок.

Поєднання краси й потворності, пристрасного кохання й смертельної небезпеки в образі мавки відображають страх чоловіків перед прихованою, часто незрозумілою, внутрішньою сутністю жінки.

Мавка, згідно з народними віруваннями, мала владу не тільки над тваринами, що належали людині, але й над лісовими, дикими тваринами.

Щоб відкараскатися від Мавки чи позбутися блуду в лісі, слід або поміняти місцями черевики на ногах, або одягти одяг навиворіт, що, очевидно, означає символічне заперечення зв’язку особи-виконавця зі світом людей і декларування у такий спосіб своєї приналежності до хаотичного, «потойбічного» світу духів (де все навпаки).

Богині-покровительки природи є доброзичливими до тих, хто їх шанує, і суворими до людей, що виявляють до них неповагу: «Де русалки бігають і бавляться, там і хліб гойніший родить, там і трава густіша та вища. А хай тільки спробує хто злегковажити – Мавки нашлють якесь лихо: мошка заведеться в городі, град поб’є врожай або й так просто не вродить. . . А хто шанує їх – не буде тому ніякої вади»

Вони існують у світі, де реальність поєднується з казкою, і де звучить музика вітру в листі та шепіт струмків. Мавки це сторожі природи, її дух і жива історія лісу. Вони можуть постати перед тими, хто готовий відкрити своє серце для чудес, і забирають із собою частинку цієї магії в довгий шлях через віки і віки. Але їхня історія, як і ліс, сповнена таємниць, і вони продовжують залишатися загадкою для тих, хто шукає відповіді на питання про природу та людську душу. Зустріч з Мавками - це подорож у незвідані глибини, де час зникає, а магія природи розкривається у всій своїй красі та таємничості.