Її не можна “вибачити”: чому успішних жінок обесцінюють.

Чому багатьох людей так тригерять щасливі, красиві й успішні жінки?

Причому не просто дратують.

А викликають майже тваринне бажання:знецінити, вколоти, принизити, “поставити на місце”.

Особливо якщо жінка при цьому ще й виглядає задоволеною життям.

Зверніть увагу, наскільки суспільство спокійно сприймає втомлену жінку.

Ту, яка тягне все на собі:роботу, дітей, побут, емоційне обслуговування оточення, кредити, пакети з супермаркету і чоловіка-дитину в придачу.

Ось така жінка всім зрозуміла.

Вона“справжня”.

“Правильна”.

“Хороша”.

Особливо якщо вона ще й скромна, зручна і не надто задоволена собою.

А тепер уявіть іншу жінку.

Красиву.

Доглянуту.

Впевнену.

З грошима.

З легкістю.

З подорожами.

З любов’ю до себе.

З кайфом від життя.

І бажано ще й усміхається.

От тут у багатьох чомусь починає “пекти” всередині.

І замість:

«Клас, людина щаслива» —

починається:

«Та все зрозуміло».

«Напевно, багатий чоловік утримує».

«Побачимо, що з нею буде через десять років».

«Занадто щаслива».

«Напевно, насправді нещасна».

«Зате я справжня».

Причому найцікавіше, що жінка може бути реально талановитою, розумною, працьовитою, дисциплінованою — але суспільству часто простіше пояснити її успіх через чоловіка, зовнішність або “вдало влаштувалась”.

Бо багатьом людям дуже важко прийняти думку, що жінка може жити добре не випадково.

Не через страждання.

Не через жертовність.

Не через вічне “я сама”.

А просто тому, що вона побудувала таке життя.

Взагалі суспільству дуже подобається образ “сильної жінки”.

Але не тієї сильної жінки, яка щаслива.

А тієї, яка все витягує через біль.

Яка не спить.

Не їсть.

Працює.

Терпить.

Тягне.

Плаче вночі у ванній.

Але зранку знову йде рятувати світ.

Ось таку жінку люблять.

Бо вона нікого не дратує своїм щастям.

Вона безпечна.

А щаслива жінка — ні.

Бо щаслива жінка багатьом нагадує про власні заборони.

Про те, що вони самі собі не дозволили:

відпочивати,

бути красивими,

нічого не тягнути,

просити допомоги,

радіти життю,

не страждати заради кохання,

не “заслуговувати” постійно право на існування через втому.

Саме тому жіноча радість так часто викликає агресію.

Особливо відкрита радість.

Коли жінці подобається сама собі.

Коли вона не соромиться свого тіла.

Коли не вибачається за свої бажання.

Коли не грає в “мені нічого не треба”.

Коли дозволяє собі дорогі речі, відпочинок, задоволення, увагу до себе.

У нас взагалі досі чомусь вважається, що жінка має бути або красивою, або розумною.

Або успішною, або “справжньою”.

Або сексуальною, або гідною поваги.

А якщо у жінки є все одразу — суспільство починає шукати підвох.

Бо людям дуже хочеться вірити, що за красивою картинкою обов’язково ховається драма.

Інакше виходить занадто несправедливо.

Особливо кумедно спостерігати, як люди одночасно вимагають від жінок:

«Люби себе»,

«Будь впевненою»,

«Розвивайся» —

а потім самі ж ненавидять жінку, у якої це вийшло.

І ні, зараз мова не про людей із реально зверхньою поведінкою.

Не про тих, хто принижує інших або будує особистість лише навколо грошей і статусу.

А саме про жінок, яких ненавидять просто за сам факт їхньої легкості, краси, впевненості чи задоволення від життя.

Іноді здається, що багатьох дратує не чужий успіх.

Їх дратує чуже право жити без постійного страждання.

Бо нас занадто довго вчили:якщо тобі добре — значить, ти недостатньо страждав.

А жінка, яка не страждає, досі для багатьох підозріла.

Особливо якщо вона при цьому ще й щаслива.

Висновок:

Найчастіше хейт у бік щасливих і впевнених жінок пов’язаний не з ними самими, а з внутрішніми обмеженнями та незадоволеністю тих, хто цей хейт проявляє.

Коли людина забороняє собі радість, легкість, задоволення від життя або любов до себе — її починає дратувати той, хто все це собі дозволив.

Чужа свобода болісно підсвічує власні внутрішні заборони.

Що робити жінці, яку хейтять:

По-перше — перестати намагатися подобатися всім.

Це пастка, в якій жінка починає “зменшувати себе”:бути тихішою,скромнішою,простішою,менш яскравою,менш щасливою —лише б нікого не дратувати.

Але проблема в тому, що люди, яких тригерить чуже щастя, все одно знайдуть привід для знецінення.

По-друге — не починати виправдовуватися за своє життя.

За гроші.

За зовнішність.

За відпочинок.

За стосунки.

За задоволення від себе.

Жінка не зобов’язана пояснювати, чому їй добре.

І по-третє — дуже важливо фільтрувати оточення.

Бо постійний хейт поступово руйнує самооцінку навіть у дуже впевненої людини.

Люди, які щиро вас люблять, не будуть “карати” вас за ваше щастя.

І найголовніше:не дозволяйте чужій озлобленості повернути вас у стан постійного страждання лише заради того, щоб стати для всіх “зручною”.

Бо це занадто дорога ціна за чуже схвалення.