Вимушена міграція в надзвичайних умовах

Сьогодні дивилася канал Донбас Реалії. Влада Слов‘янська закликає людей евакуюватися. На місто йде фронт. Проте, далеко не всі люди хочуть покидати місце проживання. «Та куди ми поїдемо?»- каже жіночка, її мала донька іншої думки, вона боїться обстрілів, але нічого не може вдіяти-за неї її долю вирішили батьки. Я нікого не засуджую, у кожного своя доля. Але, як ще переконувати, цивільне населення, яке потім баластом буде лежати на плечах наших військових та буде розмінною монетою для шантажу з боку загарбників? Виїзджати з міст поки є ще змога виїхати і не бути розстріляними на блокпості?

Так, є люди, які не можуть виїхати із-за фізичних показників, та їх родичі…хоча я за три місяці бачила багато різних історій. Але ж багато людей тупо тримається за своє майно, і це є причиною, чому вони не покидають свій дім. Сто перший раз пишу: Ваше майно не варте вашого життя! Коли ви сидите в місті, де йдуть вуличні бої та обстріли, ви заважаєте нашим військовим звільнити ваше місто у короткі строки. Коли ви сидите під обстрілами, ви об’їдаєте військових, виїдаючи останні запаси їжі в блокованому місті. Ви помираєте від нестачі ліків. Та ще багато факторів проти того, щоб ви сиділи та сторожили свою хату! Зараз вже не лютий місяць, коли багато міст попали в блокаду та люди залишилися у пастці, фронт просувається достатньо повільно для того, щоб передбачити, що в вашому місті може бути війна. Тому досить сподіватись на «Авось пронесе» Якщо ви не стратегічна людина в цій війні, а простий цивільний, перемістіться з «ноля» в інше місто. Збережіть життя собі, рідним та нашим військовим, яким не доведеться вас рятувати!